Портал в режимі тестування та наповнення
У сучасному цифровому світі онлайн-переслідування стало однією з найгостріших проблем для жінок, які працюють у медіасфері. Журналістки, телеведучі, блогерки та редакторки дедалі частіше стають об’єктами систематичних атак, переслідувань у соціальних мережах, месенджерах і на професійних платформах. Такі прояви можуть включати образливі коментарі, погрози, поширення неправдивої інформації, сексуалізовані висловлювання, доксинг (публікацію особистих даних) та цілеспрямовані кампанії дискредитації.
Дослідження було проведено ГО «Жінки в медіа» в межах проєкту у партнерстві з ЮНЕСКО та за підтримки Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і подання фактів, наведених у цьому виданні. Висловлені погляди належать виключно авторам, та не обов’язково відображають позицію ЮНЕСКО чи Японії.
Увага! У цьому документі є матеріали, що показують серйозність онлайн-насильства проти журналісток, зокрема згадки про сексуальне насильство та образливі висловлювання. Цей вміст важливий для розуміння типів, методів та закономірностей такого насильства.
Дослідження складається з таких розділів:
Розділ 1. Результати опитування про виклики онлайн-насильства для українських медійниць
Розділ 2. Кейс-стаді
Розділ 3. Що слід робити для перемоги над онлайн-насильством щодо журналісток? Міжнародне право, пропозиції Європейського Союзу та українські законодавчі реалії
Розділ 4. Рекомендації щодо реагування на онлайн-насильство проти журналісток в Україні
Ключові висновки:
Опитування показало, що більшість журналісток, які до нього долучилися, стикалися з різними видами онлайн-насильства. Ці атаки були спрямовані як персонально на журналісток, так і на їхні медіа, і найчастіше тривали протягом одного тижня.
На інтенсивність онлайн-насильства може впливати резонансність теми, якою займається медіа або журналістка, та впізнаваність журналістки. Учасниці опитування зауважили: що більш публічною та активною в онлайні є медійниця, то більшими є ризики, що вона може стати ціллю онлайн-атак. Тож це створює загрозливі передумови для свідомої чи неусвідомленої самоцензури, або ж навіть відмови від професії.
Тому онлайн-насильство важливо розпізнавати і знаходити найдієвіші способи протидії йому. Одним із неочікуваних результатів опитування стало те, що не всі медійниці, які фактично зазнавали онлайн-насильства, його ідентифікують. Тож крім психологічної і юридичної допомоги, а також підтримки спільноти, важливим способом протидії онлайн-насильству є посилення обізнаності про його прояви, розробка практичних порад чи рекомендацій щодо захисту від нього на основі дієвих прикладів.
«Від такого насильства не застрахована жодна журналістка»;
«Мені здається, що більш видима журналістка у соцмережах та своєму медіа, то, на жаль, більший ризик для неї бути постійним об’єктом насильства в онлайні»
«Онлайн-насильство стає формою негативної реакції аудиторії, коли інформація, яку надає медіа, не відповідає очікуванням людей».
«В нас крадуть особистість, ламають сторінки і паролі, підпалюють двері, кидають у вікна камені з погрозами. Але мене це не зупинить, хоча мама сильно переживає, щоб не було як з Ґонґадзе»
«Кілька разів мені погрожували фізичною розправою через e-mail і телефоном. Це було ще до повномасштабного вторгнення, але були використані російські акаунти».*
*з відповідей учасниць опитування
